Сторінка соціального педагога
Соціальний педагог – це фахівець із виховної роботи з дітьми, підлітками, молоддю, дорослими, які покликані створювати сприятливі умови для розвитку та становленню особистості школяра. Він виконує роль захисника інтересів та законних прав дітей в школі, сім’ї, соціумі. Соціальний педагог займається індивідуальною роботою з дітьми, підлітками та їх батьками, допомагає сім’ям у вихованні дітей.
Основна мета соціального педагога полягає у забезпеченні соціально-правового захисту учнів школи та попередженнї впливу негативних соціальних чинників на формування та розвиток особистості дитини. У школі він є громадським інспектором з охорони дитинства.
Вивчає та оцінює особливості діяльності й розвитку учнів (вихованців), мікроколективу (класу чи референтної групи), шкільного колективу загалом, неформальних молодіжних об'єднань;
Досліджує спрямованість впливу мікросередовища, особливостей сім'ї та сімейного виховання, позитивного виховного потенціалу в мікрорайоні та джерела негативного впливу на дітей і підлітків;
Напрямки роботи соціального педагога в школі:
- психологічна підготовка до навчання у школі;
- адаптація дітей до умов перебування у навчально-виховному закладі;
- організація роботи з “важкими” дітьми;
- професійне самовизначення старшокласників;
- організація роботи з обдарованими дітьми та дітьми з творчими здібностями;
- сприяння психологічному здоров’ю дітей, підлітків, батьків та педагогів
- попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків, насильницьких дій у родині та навчально виховному закладі;
- організація роботи з дітьми пільгового контингенту;
- методична робота.
Види роботи соціального педагога в школі:
- діагностична робота;
- прогностична робота;
- консультаційна робота;
-соціально-перетворювальна робота;
-профілактична (просвітницька) робота;
- навчальна діяльність;
- організаційно-методична робота;
- зв’язки з громодськістю.
Учням та їхнім батькам соціальний педагог надає наступні види соціальних послуг:
- допомагає в адаптації дітей при вступі до школи, переході із одного до іншого ступеня навчального закладу;
- виступає посередником між навчальним закладом та сім’єю, між батьками і вчителями;
- слідкує за відвідуванням учнями навчального закладу, допомагає у подоланні причин, що призводять до пропусків занять;
- попереджує конфлікти, які можуть виникнути в учнівському колективі.
Разом із педагогічним колективом навчального закладу соціальний педагог:
- проводить консультації з учителем та іншими працівниками школи з різних соціально-педагогічних проблем з метою сприяння покращенню умов життя та навчання учнів;
- організовує співробітництво з учителями та іншими спеціалістами школи (психолог, дефектолог, лікар) при розробці індивідуальної стратегії і тактики допомоги дезадаптованим учням;
- надає допомогу в оцінці та аналізі дисциплінарних порушень учнів.
- бере участь у педрадах, батьківських зборах та нарадах, що стосуються соціально-педагогічного життя навчального закладу.
– Інформація щодо протидії булінгу (учням/батькам).
Поради з самовиховання.
Як ефективно готувати домашні завдання?
Здоров’я та його складові.
Загальні правила поведінки учнів в школі.
Типові правила, що сприяють ефективному спілкуванню з дитиною
Як допомогти дитині підготуватися до іспитів / ЗНО.
Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання?
Поради батькам на кожний день
Негайне втручання при агресивних проявах
В випадках незначної агресії, коли вона безпечна і може бути пояснена:
- Повне ігнорування реакції дитини/підлітка;
- Розуміння почуттів дитини («Звісно, ти образився…»);
- Переключення уваги, пропозиція будь-якого завдання («Допоможи мені, будь ласка, скласти речі…»);
- Позитивне позначення поведінки («Ти злишся, тому що ти втомився»).
- Для зниження агресії встановити з дитиною зворотній зв’язок:
- Констатація факту («Ти поводиш себе агресивно»);
- Констатуюче питання («Ти злишся?»);
- Розкриття мотивів агресивної поведінки («Ти прагнеш мене образити? Ти намагаєшся продемонструвати силу?»);
- Висловлювання своїх почуттів до небажаної поведінки («Мені не подобається, коли зі мною розмовляють в такому тоні», «Я гніваюся, коли на мене хтось голосно кричить»);
- Апеляція до правил (« Ми же з тобою домовлялися»).
Зберегти позитивну репутацію дитини.
Дитині, особливо підлітку, важко відразу визнати свою поразку і провину. Найстрашніше для нього – публічний осуд і негативна оцінка, які провокують психологічні механізми захисту. Щоб цього не сталося, необхідно:
- Публічно мінімізувати провину підлітка («Ти неважно себе почуваєш», «ти не хотів його образити»), але в бесіді віч-на-віч розкрити істину;
- Не вимагати повного підпорядкування, дозволити підлітку/дитині виконати ваші вимоги по-своєму;
- Запропонувати підлітку/дитині компроміс.
Контролювати свої негативні емоції.
Коли дитина демонструє агресивну поведінку – це викликає негативні емоції – роздратування, гнів, обурення, страх і безпорадність. Коли дорослий вміє керувати своїми негативними емоціями, він не підкріплює агресивну поведінку дитини, зберігає з нею гарні відносини і водночас демонструє, як треба взаємодіяти з агресивною людиною.
- Акцентувати увагу на поведінці, а не на особистості за допомогою техніки об’єктивного опису поведінки.
Після того як дитина заспокоїлася, обговорити з нею, як вона поводила себе під час прояву агресії, які слова говорила, які дії здійснювала, не даючи при цьому ніякої оцінки. Обговорювати необхідно лише те, що трапилося «тут і зараз», не згадуючи минулих вчинків. Замість «читання моралі» краще показати негативні наслідки її поведінки, переконливо продемонстрував, що агресія більше шкодить їй самій.
5. Показати зразок конструктивної поведінки за допомогою наступних прийомів:
- Витримка паузи, яка дасть змогу дитині заспокоїтися;
- Навіювання спокою невербальними засобами;
- Прояснення ситуації за допомогою питань, що наводять на відповідь;
- Використання гумору;
- Визнання почуттів дитини.
Немає коментарів:
Дописати коментар